Давньоукраїнське народне мистецтво витинкарства

Здавна оселі українців були прикрашені настінними розписами, малюнками на печах. Образи обвішували вишитими рушниками та пучечками духмяного різнотрав’я, а вікна та мисники (полиці для мисок) прикрашали витинанками.
Саме цьому виду декоративно - прикладного мистецтва навчала викладач Козинської дитячої школи мистецтв Лимаренко Наталія Миколаївна. На святкуванні Дня Козина, майстриня проводила майстер клас з виготовлення витинанки для усіх бажаючих.
Витинанки – це вид давньослов’янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Їх використовують для прикрашання приміщень — стін та вікон, а також полиць, коминів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так і для підготовки свят. Витинанці властива лаконічність й вишуканість зображальних засобів. Витинанки виготовляються з допомогою ножиць (маленьких і, наприклад, дуже великих — для стриження хутра овець), спеціальних дрібних пристосувань майстрів, що передаються з покоління в покоління, а також ножа, сокирки, інших знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий).
За словами Наталії Миколаївни, витинальщик, повинен бути гарним художником. І чітко розуміти, які елементи випадуть, а які залишаться на витинанці. Адже спочатку на папір наноситься малюнок і тільки потій його вирізають.
«Усім нам відомі сніжинки та янголята, які діти вирізають до Різдвяних і Новорічних свят – це теж різновид витинанки», - розповіла майстриня.
Є обрядові витинанки - весільні. На них обов’язково мають бути зображені парні птахи: голуби, лебеді. Також зображають дерево роду, що стоїть у глечику.
Витинанки бувають багатошаровими та складними. Для їх виготовлення потрібно більше часу, вміння та хисту. Але й цю оригінальну прикрасу інтер’єру, також можна виготовити, було б бажання!