Козинська
селищна рада

Обухівського району
Київської області

Мамо, ненька, мила, рідненька…

Скільки теплих слів хочеться сказати найдорожчій жінці у світі – МАМІ! Саме вона дала нам життя, саме вона є охоронницею домашнього вогнища, уособленням самовідданої любові. Вона – символ усього найкращого, найдобрішого і найсвятішого.
День матері в Україні відзначається у другу неділю травня. Тож ми вирішили написати про маму, яка проживає у нашому селищі, яка народила шістьох дітей та виховала їх гідними, достойними людьми.
Антоніна Василівна Трохимець народилася 1950 року у с.Ясногородка, Макарівського району, що на Київщині. З чоловіком Петром Олександровичем вони народили 6 діток: 4 хлопчики і 2 дівчинки. Йдучи по життю пліч-о-пліч, допомагаючи і підтримуючи один одного, 26 квітня подружжя Трохимець відзначило золоте весілля.
Донька Людмила Петрівна розповідає, що батько все життя пропрацював на залізобетонному заводі у Києві. Та й мама не зважаючи на те, що була багатодітною матір’ю все життя працювала. Спочатку на Київпошштамп, згодом на заводі «Кристал» у Козині. Але вийшовши на пенсію, не сиділа, склавши руки, пішла працювати у школу технічним працівником.
Діти – це нагорода від Бога. А нагороду потрібно вміти прийняти. Антоніну Василівну Трохимець Господь нагородив шість разів. Сьогодні, усі її діти мають сім’ї, дехто навіть внуків. Найстарший син Олександр працює в Козині у садівництві, Людмила працює костюмером у Козинському будинку культури. Ще одна донька проживає у селі Чабани, там працює вихователем у дитячому садку. Син Сергій працює в Обухові, Василь живе і працює в Козині. А наймолодший син Андрій (30років) працює на швейному підприємстві водієм.
А ще у Козині проживають дві рідні сестри і брат Антоніни Василівни.
Донька Людмила Петрівна вважає, що її мама щаслива жінка, адже вони з батьком виростили та виховали шестеро дітей, вкладали у кожного добро, знання, щоб діти виросли достойними громадянами. Усім дали путівки у життя, допомогли, як то кажуть «стати на ноги». «Наша мама мала змогу реалізувати себе як, жінка, дружина, мати, а сьогодні вона, ще й бабуся сімох онуків та прабабуся для трьох правнуків. Чи ж це не щастя? От, тільки, хотілося б здоров’ячка побільше для мами», - зазначила донька.
Сьогодні разом з батьками Антоніною Василівною та Петром Олександровичем проживають троє їхніх дітей зі своїми сім’ями, а на свята з’їжджається уся дружня родина, аби за святковим столом, у батьківській хаті зібратися усією ріднею Трохимців, щоб іще раз подякувати мамі за її любов, материнську ніжність, за ласку і турботу, тривоги, безсонні ночі й не зімкнуті материнські очі. Доземно вклонитися і поцілувати найдорожчу у світі Маму… Матусю… Неньку.

наверх