Козинська
селищна рада

Обухівського району
Київської області

ТВОРЧА РОБОТА СВІТЛАНА ЯЦКІВ

У Козинському Будинку культури, усі працівники причетні до творчості. Хтось танцює та співає, а хтось творить красу власними руками. Світлана Євгенівна Яцків ще з юності захоплюється рукоділлям. Тож, коли вона почала працювати комірником Козинському Будинку культури, тут з’явилась нагода реалізувати свої вміння.
Робота комірника у Козинському будинку культури, дещо суміжна з роботою костюмера. Тож Світлана Євгенівна окрім своїх безпосередніх обов’язків, ведення обліку костюмів, фурнітури, атрибутів, ще й допомагає костюмеру Людмилі Петрівні Трохимець. Це саме вони одягають в яскраві, неординарні костюми юні таланти Козина. «Мені дуже цікаво працювати у творчому колективі. Разом з творчим активом закладу, керівниками художніх колективів ми розробляємо ескізи костюмів, які підійдуть до того чи іншого художнього номера. Дякуючи фінансуванню Козинської селищної ради, ми закуповуємо тканину і фурнітуру. Далі розпочинається сам процес народження костюму», - розповіла Світлана Євгенівна.
У костюмерній Козинського Будинку культури зберігаються близько 1000 різних костюмів. Половина із них пошиті руками костюмера Людмили Петрівни. Тут є костюми народів світу, костюми казкових героїв, танцювальні костюми, тощо. Усі вони занесені до спеціального каталогу та видаються артистам, як то кажуть під розпис.
Перші костюми, які пошила Світлана Євгенівна працюючи в закладі культури, були костюми до новорічної казки про Аладдіна. Саме вони запам’яталися жінці найбільше. Адже їй довелося не тільки шити одяг для казкових героїв, а й головні убори. І як відомо у східних країнах вони дуже складні. Але і з цим завданням вона впоралася успішно.

Левову частку роботи костюмера та комірника займають догляд за костюмами. Після виступів, усі костюми перуть, прасують, ремонтують, де потрібно підшивають ґудзики, підганяють по фігурі артиста. Жінка жартома говорить, що голка з ниткою її постійні супутники. З ними вона не розстається і вдома. За словами пані Світлани шиття і в’язання - це її улюблені заняття, які ще юною дівчинкою Світлану навчила вчитель трудового навчання та домогосподарства. Вдома була старенька мамина швейна машинка «Подолка» на якій вона і практикувалась.
«Я вважаю що жінка повинна вміти шити, хоча б елементарні речі, звичайно усі закрійниками чи модельєрами не будуть, але застрочити рушник, чи пришити ґудзик мусить вміти кожна господиня».
Одна із невісток Світлани Євгенівни перейняла захоплення свекрухи, адже це не просто цікаво, корисно, а й приносить велике задоволення, коли виплекана власноруч річ подобається не лише тобі, а й оточуючим. РОБОТА

У Козинському Будинку культури, усі працівники причетні до творчості. Хтось танцює та співає, а хтось творить красу власними руками. Світлана Євгенівна Яцків ще з юності захоплюється рукоділлям. Тож, коли вона почала працювати комірником Козинському Будинку культури, тут з’явилась нагода реалізувати свої вміння.
Робота комірника у Козинському будинку культури, дещо суміжна з роботою костюмера. Тож Світлана Євгенівна окрім своїх безпосередніх обов’язків, ведення обліку костюмів, фурнітури, атрибутів, ще й допомагає костюмеру Людмилі Петрівні Трохимець. Це саме вони одягають в яскраві, неординарні костюми юні таланти Козина. «Мені дуже цікаво працювати у творчому колективі. Разом з творчим активом закладу, керівниками художніх колективів ми розробляємо ескізи костюмів, які підійдуть до того чи іншого художнього номера. Дякуючи фінансуванню Козинської селищної ради, ми закуповуємо тканину і фурнітуру. Далі розпочинається сам процес народження костюму», - розповіла Світлана Євгенівна.
У костюмерній Козинського Будинку культури зберігаються близько 1000 різних костюмів. Половина із них пошиті руками костюмера Людмили Петрівни. Тут є костюми народів світу, костюми казкових героїв, танцювальні костюми, тощо. Усі вони занесені до спеціального каталогу та видаються артистам, як то кажуть під розпис.
Перші костюми, які пошила Світлана Євгенівна працюючи в закладі культури, були костюми до новорічної казки про Аладдіна. Саме вони запам’яталися жінці найбільше. Адже їй довелося не тільки шити одяг для казкових героїв, а й головні убори. І як відомо у східних країнах вони дуже складні. Але і з цим завданням вона впоралася успішно.

Левову частку роботи костюмера та комірника займають догляд за костюмами. Після виступів, усі костюми перуть, прасують, ремонтують, де потрібно підшивають ґудзики, підганяють по фігурі артиста. Жінка жартома говорить, що голка з ниткою її постійні супутники. З ними вона не розстається і вдома. За словами пані Світлани шиття і в’язання - це її улюблені заняття, які ще юною дівчинкою Світлану навчила вчитель трудового навчання та домогосподарства. Вдома була старенька мамина швейна машинка «Подолка» на якій вона і практикувалась.
«Я вважаю що жінка повинна вміти шити, хоча б елементарні речі, звичайно усі закрійниками чи модельєрами не будуть, але застрочити рушник, чи пришити ґудзик мусить вміти кожна господиня».
Одна із невісток Світлани Євгенівни перейняла захоплення свекрухи, адже це не просто цікаво, корисно, а й приносить велике задоволення, коли виплекана власноруч річ подобається не лише тобі, а й оточуючим.

наверх